МУЗИКОТЕРАПІЯ під MORPHINE

Музика наділена чудодійною силою: вона здатна призупиняти час, зачаровуючи нас моментом її прослуховування, може навівати легку ностальгію й мимовільну усмішку при згадці улюблених життєвих епізодів тощо. Особливо, якщо ця музика звучить на вінілі.

А ще, кажуть, музика має лікувальну дію, і застосування її в терапевтичних цілях бере свій початок ще зі сивої давнини, коли музика була невід’ємним елементом «магічних», релігійних та цілительських ритуалів. Згодом виникло і явище, яке отримало назву «музикотерапія» (лат. «лікування музикою»). Існує багато напрямів та форм музичної терапії, однак усі вони об’єднані навколо спільної мети – покращити психічний та фізичний стан людини (пацієнта). Так, наприклад, в Китаї та Японії музикотерапевти допомагають пацієнтам сформувати домашню музичну аптечку, в якій можуть лежати диски «Печінка», «Легені», «Мігрень», «Травлення». Є і так званий «ефект Моцарта», який має на увазі, що музика Моцарта, начебто, найкраще сприяє красі та здоров’ю. А ще є музика, яка просто діє як наркотик.

Photo credit: B.C. Kagan

Багато гуртів у самих тільки власних назвах містять посилання на «лікувальність» або «наркотичність», не кажучи вже про ефект, який створює їхня музика: Placebo, Codeine, The Crystal Method, Motorhead, Morphine та інші. Хоча стосовно останніх не можна бути впевненим достеменно, бо, щонайменш зі слів лідера та бас-гітариста, Марка Сендмена, нічого спільно з морфієм їхня музика не має. Слово “Morphine” походить від слова “Morpheus” (англ. «Морфей»), який є богом снів. Гаразд, але як тоді бути з другим альбомом Morphine, назва якого відверто голосить: “Cure for Pain” (англ. «Ліки від болю»)?

Credit: Morphine – “Cure For Pain”

Безперечно, Morphine – явище на американській альтернативній сцені 90-х. Ні до них, ні після Америка не чула нічого подібного. Це, мабуть, чи не найкращий приклад музики з власним почерком. Поєднавши в собі елементи джазу, блюзу і традиційного року, Morphine створили унікальний стиль й назвали його “low rock” або ж, як зазначав Марк Сендмен в одному з інтерв’ю, – “fuck rock”. А все тому, що музиканти обрали дуже своєрідний метод гри, ставши, свого роду, «павер-тріо», в якому, однак, замість гітари – саксофон, а замість традиційної бас-гітари – двострунний слайд-бас. Разом отримуємо вкрай мінімалітичне лоу-енд, однак дуже своєрідне звучання. А в поєднанні з низьким баритонним співом соліста й бітницькою лірикою його текстів, музика Morphine створює неперевершену атмосферу.

1993 року, у самісінький розпал ґранджу, Morphine випускають шедевр “Cure for Pain”, який нині вважається класикою. 2014 року «Ліки від болю» зайняли 8-му сходинку в рейтингу «10 недооцінених альбомів альтернативного року 90-х». Альбом побудований таким чином, що на ньому немає зайвої пісні. Починаючи з “Dawna” і закінчуючи “Miles Davis’ Funeral”, маємо цілих 13 прекрасних пісень-пігулок різного рівня дії. На “Cure for Pain” спокійніші композиції чергуються з більш ритмічними та блюзовими/джазовими. Однак в кожній з них криється своя темна неповторність. Багато з них зазвучали в кіно. Так, “Sheila”, “Let’s Take A Trip Together”, “In Spite of Me”, “Mary, Won’t You Call My Name” звучать в незалежному фільмі “Spanking the Monkey” (1994), а “Buena” – у «Нічого втрачати» (1997) та першому сезоні «Клану Сопрано» (1999).

Про “Cure for Pain” можна говорити ще дуже багато, але висновок (діагноз) залишиться незмінним: це, без сумніву, те, що лікар прописав, “must own” і “must listen”, особливо – на вінілі.

А придбати свій Morphine можна як у нашому магазині, так і на сайті.

Автор: Іван Гнатів