0 грн
0 грн
Вхід
Реєстрація
23/06
ПЕРШОПРЕС VS ПЕРЕВИДАННЯ
Не було ще такого, щоб серед вініломанів питання першопресу і перевидань не викликало гарячих дискусій. У своєму блозі “My Vinyl Hours” австралійка Лаура розповідає все про вініл: від улюблених альбомів, до практичних порад – як підібрати програвач, підсилювач тощо, а також досліджує актуальні вініло-питання. Зокрема, в цій статті мова піде про одвічне: що краще, і чи є різниця між оригіналами та перевиданнями?
Чому навколо першопресу (оригінальних видань) стільки метушні?
Гадаю, це питання викличе збентеження в новачків колекціонерів вінілу. Коли я почала колекціонувати платівки, то ніяк не могла втямити, чому дехто засуджує перевидання й надає перевагу лише оригінальним релізам, іншими словами – першопресу.
Для мене це було питання, яке я мала дослідити якомога ретельніше заради нашого банківського рахунку. Я люблю колекціонувати (тут можна почитати пост про те, чому, на мою думку, людям подобається колекціонувати платівки), тож інколи мене злегка одурманює ідея про ідеальну колекцію вінілів й думка про те, щоб щось мати просто через те, що воно рідкісне й цінне. Щоб вгамувати шаленого колекціонера всередині себе, я мала зрозуміти різницю між оригіналами та перевиданнями. Часто доводиться боротися з собою, щоб не впасти в азарт. Це може бути дорогим і часовитратним заняттям!
Знайшовши силу-силенну інформації й безліч різних думок онлайн, я спробувала підсумувати те, що дізналася й тепер ділюся своєю думкою разом із вами.
Справжня причина чому треба купувати першопрес
Окрім сердечних, є ще кілька виправданих причин, через які дехто женеться за першим чи раннім пресом. Основна причина – відмінна якість звучання цих альбомів. Безсумнівно, якість звуку – важлива для всіх, але далеко не кожен володіє однаковим рівнем тонкощів аудіофільського слуху. Багато хто, включаючи мене, навряд чи справді зможе почути різницю між першопресом і перевиданням в хорошому стані.
Існує ряд інших факторів, які впливають на якість звуку вашої платівки. Якщо дійсно хочете стати власником вінілу з найкращим звуком, то доведеться виконати домашнє завдання.
Ось кілька речей, на які варто звернути увагу, проводячи своє дослідження:
- Мастеринг-інженер
- Джерело (тобто первинна фонограма, цифровий ремастер тощо)
- Якість та вага вінілової платівки
- Час пресування
- Завод з пресування вінілу
Toshifumi Kitamura / AFP / Getty Images
Мастеринг-інженер
Важлива річ, про яку слід пам’ятати, купуючи перевидання класичних альбомів – це мастеринг (операція процесу виробництва музичних матеріалів, фінальний етап створення аудіо треку). Іноді новий мастеринг альбому може сильно відрізнятися від того, як звучить альбом в оригіналі. І це може неабияк засмутити. Студії звукозапису все частіше звинувачують в підсиленні «гучності» на ремастерингових виданнях. Це – так звана «війна гучності». Один із прикладів, що відразу спадає на думку, є ремастеринг 2011 року альбому Nirvana “Nevermind”, звук на якому багато шанувальників називали «надто гучним і надто відполірованим» у порівнянні з оригінальним мастерингом Гаві Вайнберга.
Про цей конкретний ремастеринг можна більше дізнатися тут і ось тут, але будьте готові до палкої лайки блогерів та коментаторів.
Однак, все не завжди так. Інколи новий мастеринг може суттєво покращити оригінал. Мова тут радше про особисті вподобання, ніж про об’єктивне «краще бачення». Варто провести кілька досліджень про альбоми з кількома перевиданнями, щоб переконатися, що ви отримаєте той, який звучатиме найгарніше.
Джерело
Будь яка важлива студія звукозапису завжди намагається використати найкраще доступне їй аналогове джерело. У більшості випадків вона використовує оригінальну первинну фонограму й результат звучить не гірше, ніж раніше. Якщо ж ви спробуєте отримати вініловий прес з компакт-диска, такий запис, як правило, звучатиме гірше. Так часто трапляється з піратськими платівками. З іншого боку, це часто – чи не єдиний спосіб отримати копію деяких альбомів, принаймні до тих пір, поки компанія звукозапису не вирішить, що настав час для нового репресу!
Багато людей також вважають, що цифровий ремастеринг вінілової платівки руйнує першочергове призначення вінілу. Це стосується лише тих випадків, коли початкове джерело до цифрового ремастерингу було в аналоговому форматі. А, починаючи з 80-х – це точно не той випадок. Тож, знову ж таки, все залежить від ваших особистих вподобань. Якщо ж ви шукаєте класику 60-х чи 70-х, то моя порада: тримайтеся від сучасних цифрово-ремастерингових перевидань подалі.
Якість та вага
Очевидно, що різні релізи можуть виходити на різних типах вінілу. Вага вінілової платівки може впливати на якість звуку. Важчі платівки можуть допомагати диску вашого програвача крутитися з більш безперервною швидкістю й такі вініли менш схильні до викривлення. Тож, якщо ви обираєте старіший прес, велика ймовірність того, що важчий означатиме кращий стан.
Побутує також і гіпотеза, що кольорові варіанти платівок або так звані «пікче-диски» (платівки з зображеннями) не грають так добре, як чорний прес. Ця думка, однак, поступово змінюється й новіші кольорові вініли грають однаково добре. Але, знову ж таки, якщо ви шукаєте альбоми періоду з 60-х до 90-х, старіший кольоровий варіант платівки, мабуть, буде не найкращим рішенням.
Особисто я тримаюся подалі від пікче-дисків. По-перше, вони горезвісні тим, що гірші за якістю й, по-друге (головним чином), вони мене бентежать і трохи лякають.
Дехто також вважає, що чим раніший прес, тим в кращому стані був оригінальний металевий штампувальний пристрій. Популярні платівки The Beatles чи The Rolling Stones повторно пресувалися мільйон разів, щоразу зношуючи штамп. Теоретично, платівка з раннього пресу звучить краще, ніж та, яка вийшло пресом на мільйон платівок пізніше. Так це насправді чи ні, я не знаю.
Час пресування
70-ті
Ще одним фактором, який треба врахувати – це час пресування вінілу. У 70-х, на приклад, багато виробників обрали дешевший і ефективніший спосіб виготовлення вінілу, який називався Dynaflex, і передбачав використання перероблених шматків вінілових платівок. На застосування такого підходу значною мірою вплинула тодішня нафтова криза. Виявилося, що деякі з цих платівок – дуже низької якості, містили шматочки паперу з попередніх студій звукозапису і навіть були такими тонкими, що піддавалися згинанню. Широко розповсюджені платівки Dynaflex звучать набагато гірше, ніж чистий і незайманий вініл.
80-ті
Протягом 80-х років продажі вінілових платівок переживали важкі часи через зростання популярності касет та компакт-дисків. Впровадження методів цифрового запису та мастерингу змінили й звучання вінілу. Колись теплий аналоговий звук, який досі настирливо рекламується, як єдиний спосіб прослуховування музики, став більш стерильним та «ідеальним», намагаючись наслідувати цифровий вихід компакт-дисків. Якщо ви шукаєте релізи 80-х, уникайте видань з фразами на стікерах на кшталт “electronically enhanced” (англ. «електронно покращений») чи “digitally remastered” (англ. «оцифрований») – вони, як правило, були популярні в той час, хоча «оцифровані» видання можна зустріти і сьогодні, й, здається, вони таки стали дещо кращими.
90-ті
У 90-х попит на вінілові платівки майже вичерпав себе. Заводи з пресування вінілу зачинялися, виробниче обладнання стояло без використання й потребувало технічної підтримки, а досвідчений персонал йшов у відставку. Через це оригінальні преси 90-х – доволі рідкісні й дорогі, особливо сьогодні, коли за ними полюють нові колекціонери, які виросли з цією музикою (як я!). Купити добре виготовлене перевидання – безумовно дешевше.
2000-ні
І ось настає велике вінілове відродження кінця 2000-х років. Люди знову починають цікавитися музикою, як діяльністю: занурною й відчутною на дотик. Однак, є в цьому і зворотній бік: поточний попит на вініл – більший, ніж можливості його виготовлення. Життя всієї індустрії підтримує невелика кількість заводів з пресування вінілу. У США працює лише двадцять заводів. За сорок років не створили жодного нового приладу для пресування. Застарілі прилади працюють набагато вище за свої можливості і, здебільшого, ними керують люди, які не такі кваліфіковані, як їхні предки (поки що). В результаті можемо отримати низькоякісний прес.Але, правду кажучи, я ще не зустрічала безпосередніх доказів цього. Всі придбані нами нові преси та перевидання – чудової якості і ми задоволені кожним із них. Можливо, моє вухо не таке чутливе, як вуха інших любителів музики, але мене це влаштовує!
Завод з пресування вінілу
Місце розташування заводу з пресування вінілу може мати значення. В загальному, з вінілами виданими (перевиданими тощо) в 70-х – 80-х, ви ніколи не помилитеся, особливо якщо це “Japanese pressing” (англ. «японське видання»). Серед інших претендентів на якісний прес, яких варто назвати – це Франція, Німеччина і Голландія.Країни, яких слід уникати: Росія, Ямайка, Бразилія.Для нових релізів застосовується те ж саме правило, але більшість вінілу пресують у США, Великобританії та Європі.Ще одна маленька деталь, яку варто пам’ятати: інколи в різних країнах альбоми виходять з різним контентом. Японські видання часто мають бонус-матеріал, який не випускається в інших країнах. А, скажімо, релізи в Північній Америці можуть відрізнятися від альбомів, що вийшли в Об’єднаному Королівстві як за трек-листом, так і обкладинкою. Ви, ймовірно, захочете дослідити всі ці нюанси, перш ніж обрати свій прес!
Найважливіша порада
Незалежно від ваших уподобань щодо оригінального альбому чи перевидання, ключовим залишається дослідження. Якщо вас найбільше цікавить ціна та наявність певного релізу, ви купуватимете перевидання. Тут важливо лише почитати кілька форумів, щоб переконатися, що новий мастеринг та видання вас задовольнять.
Якщо ж ви націлені на те, щоб отримати платівку з найкращим звуком і навіть готові заплатити зверху за першопрес, то вам неодмінно треба провести дослідження, щоб з’ясувати, який мастеринг з якого період і з якої країни звучить найкраще.
Інтернет кишить блогами й форумами, переповненими думками, які допоможуть вам прийняти рішення. І, звісно, Discogs – чудове місце для початку. В будь якому випадку вам треба переконатися, що платівка, яку ви купуєте, у відмінному стані. Якщо ж ви дійсно хочете почути той ретельно досліджений звук і купуєте вініл не з перших рук, переконайтеся, що його стан Near Mint (NM/M-) або Excellent (EX). Якщо купуєте новий онлайн, надійтеся, що платівка дійде до вас неушкоджена й невикривлена.
І, звичайно, що для того, щоб отримати якомога більше від своїх вінілів, у вас має бути гідна вініло-програвальна система.
То який вирок?
Особисто для мене, вирок повністю залежить від альбому. У нашій сім’ї немає багато першопресу, незважаючи на мого внутрішнього маленького монстра-колекціонера, чий шепіт іноді змушує мене прокидатися серед ночі. Однак ті альбоми, які ми маємо, надзвичайно важливі для нас, і покупка кожного з них була чимось значним. Думаючи про нас і нашу колекцію, це так, як і має бути. Все зводиться до вашої власної думки, смаку й стилю колекціонування. Чесно кажучи, мої вуха не такі вибагливі, як вуха інших, і, в більшості випадків, я просто тішуся, коли чую музику, яка мені подобається, з «вертушки» в кімнаті відпочинку в колі сім’ї та друзів. Для мене колекціонування платівок – це все, що стосується досвіду і музики як діяльності.
Мені таки доводиться боротися з тим маленьким внутрішнім голоском, хоча зараз, перед обличчям холодної жорсткої логіки, він здебільшого тихий.
Прочитати статтю в оригіналі можна тут
Переклад з англійської: Іван Гнатів
